Сторінка для батьків

Про плюси дитячого садка

Нині батьки дедалі частіше замислюються: «Чи потрібно віддавати дитину в дитячий садок?». Адже коли є альтернатива: няні, бабусі чи мама готова побути з дитиною вдома, - батьки починають ретельно зважувати всі «за» і «проти».

Тож чому варто віддавати дитину в дитячий садок?

Порядок і манери. У дитячому садку діти навчаються хороших манер і суспільного порядку: вітатися, використовувати слова подяки, прощатися. Не всі батьки приділяють цим умінням достатньо уваги. У дитячому садку діти звикають прибирати за собою, самостійно вдягатися, їсти, проситися в туалет.

Розкутість. Не всі діти почуваються розкуто перед публікою й у колективі незнайомих та малознайомих людей. Саме в дитячому садку діти можуть перебороти страх публічних виступів та сором'язливість.

Правила та межі. У дитячому садку діти починають усвідомлювати, що існують певні правила та межі. Складніше їх засвоюють ті діти, яким батьки все дозволяють і ні в чому не обмежують.

Почуття спільності. У дитячому садку діти вчаться ділитися, чекати своєї черги, виконувати злагоджені дії, допомагати одне одному.

Соціалізація. Навчити дітей спілкуватися з однолітками – головне завдання дитячого садка. У групі однолітків діти вчаться спілкуватися, встановлювати дружні взаємини і приймати особливості кожного.

Рухова активність. У дитячому садку діти постійно рухаються, роблять зарядку, відвідують заняття з фізичної культури, гімнастики, щодня гуляють на вулиці.

Режим дня. Чимало батьків не дотримується режиму дня дитини, нехтує денним сном. Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з'являються маніпулятивні й істеричні прояви. Денний сон – обов'язковий режимний момент у дитячому садку, який необхідний для того, щоб дитина була здоровою.

Підготовка до школи. Вихователі розвивають у дітей спеціальні вміння та навички, які визначають програми дошкільної освіти та які необхідні для навчання в школі. Це, зокрема, пізнавальна увага, довільна пам'ять, мислення, комунікативні навички, посидючість.

Чимало батьків вважає, що віддаючи дитину в дитячий садок, вони порушують прив'язаність. Утім, це хибна думка. Прив'язаність – це не фізичне перебування поруч, а якісно проведений час разом, емоційний зв'язок, прийняття та любов. Дитині необхідні спокійні, щасливі та впевнені дорослі поруч. Адже головне те, як дитина почувається в родині. Якщо батьки змогли дати дитині внутрішній ресурс – любов, турботу, розуміння, - вона і в дитячому садку почуватиметься добре.

Сюжетно-рольова гра,

Такі ігри малюки називають «в що-небудь». Вони зацікавлюють як двох-трирічних малят, так і старших дошкільників. Саме в сюжетно-рольових іграх добре виявляється весь той, нехай незначний, досвід, що діти вже накопичили.

Пограємось в «Дочки-матері»

У такій грі ролі тата-мами зазвичай дістаються старшим дітям, а ролі дітей - малятам. Старші діти беруть активну участь у розподілі ролей і вигадують «сценарій» гри. Можна це здійснювати в співавторстві з мамою. Малята із великим задоволенням дотримуються умов гри та вчаться грати за правилами. Разом діти створюють модель сімейних взаємин, користуючись враженнями від своїх власних родин і спостережень за ними. Гра в «Дочки-матері» не тільки сприяє розвитку дітей, але й дає батькам можливість побачити свою власну родину очима дитини. Коли Ви побачите, що всі діти отримали ролі і дотримуються правил гри, надайте їм можливість гратися самостійно.

Пограємось у «Садок»

Ви хочете дізнатися, як поводиться Ваш малюк, коли Вас немає поруч? Запропонуйте дітям пограти в «Дитячий садок». Як правило, діти розіграють ситуації з реального життя, в яких вихователька вимовляє саме ті слова, які вона насправді говорить дітям. А діти обирають ті ситуації, в яких вони були або дуже успішними, або, навпаки, здобули негативний досвід. У грі відтворюються всі тонкощі взаємин у дитячому колективі, і батькам буде корисно про них дізнатися. А дітям зовсім не завадить тренуватися у відпрацьовуванні навичок спілкування.

Пограємось у «Лікарню»

Інколи цю гру діти називають грою в «Лікаря». Це чудова гра для того, щоб навчитися поводитися в різних ситуаціях і поповнювати дитячий кругозір. Старша дитина «лікує» малюка, допомагає йому запам'ятати назви різних частин тіла і процедур, які здійснює лікар. Якщо в дитини є страх перед лікарями, гра допоможе їх побороти. Щоб гра була зовсім «справжньою», мама допоможе виготовити білий халат зі старого простирадла або татової сорочки. А ще мама може цікаво розповісти, які бувають лікарі, що за хвороби вони лікують. Веселі віршики або пісеньки про загартовування, фізкультуру теж стануть у пагоді. Існують готові набори для гри в «Лікаря», які продаються в магазинах, але краще використати які-небудь звичайні предмети. Тоді ми змусимо працювати дитячу фантазію та уяву: паличка стане чудовим градусником, а листок - пластиром тощо.

Пограємось у «поїзд» («літак», «автомобіль»)

Із стільців або диванних подушок створюємо спільно з дітьми транспортний засіб. У цій грі маленька дитина отримає роль пасажира поїзда або літака, а доросліша - роль льотчика, стюардеси, водія. Хто-небудь із дітей може стати продавцем квитків або контролером. А тепер всі пасажири займають свої місця. Іграшки теж можуть вирушити разом із дітьми. Поїхали! Граємось у Рятувальників. Для цього зовсім не обов'язково організовувати реальну надзвичайну ситуацію: влаштовувати пожежу або затоплювати сусідів. Ви повідомляєте дітям, що трапилося щось несподіване. Наприклад, декілька рибалок віднесло на крижині у відкритий океан. Малята цілком можуть бути постраждалими, а мама або тато - тележурналістом або оператором, що висвітлює надзвичайну ситуацію. Мама-журналіст розповідає про те, як сміливі рибалки це розгубилися і знайшли спосіб покликати па допомогу! Старші діти - відважні рятувальники, які можуть бути і лікарями, і альпіністами, і пожежними, і водіями! У цій грі можна багато чого навчитися: довідатися про різні професії, навчитися поводитися в надзвичайній ситуації, довідатися, як правильно поводитися під час пожежі, на воді, у транспорті, на природи

А тепер пограємось у казку.

Для початку знайдемо ілюстровану книжку та прочитаємо дітям казку. Доречною буде будь-яка історія з нескладним сюжетом і декількома героями. Прочитали? Сподобалося? Спробуємо казку переказати. Ставте дітям навідні запитання: «Хто прийшов? Хто рукавичку знайшов? Хто ріпку витяг?» І так далі. А от тепер необхідно влаштувати справжню виставу за участю іграшок або самих дітей. Оберіть казку. Нехай це буде «Ріпка» («Рукавичка», «Колобок», «Лисиця і Заєць» або будь-яка інша казка). Розподіліть ролі. Дворічний малюк поки що не дуже розуміє зміст того, що відбувається, але дуже хоче брати участь у грі, тому він із величезним задоволенням буде зображувати ріпку; плюшеве цуценя буде собакою Жучку, справжня кішка Мурка казковою кішкою. Доросліша дитина може бути режисером «міні-спектаклю», виконувати роль діда або баби, керувати іграшками-персонажами, а мама - уголос читати казку, щоб всі учасники не забули свої ролі. Отже, «ріпка» щосили тримається за стілець, і кожен новий персонаж намагається її «витяги». Але здійснити це можливо лише тоді, коли м'які іграшки, старший брат і мама з татом зберуться всі разом. Весела купа-мала, коли «ріпку», нарешті, «витягнуть», принесе всій компанії море задоволення.